Чи смакують закарпатські яблука європейцям? І чи готові вони пустити їх на свій ринок… (ФОТО)
8-10-2018, 21:11. Розмістив: redaktor
«Transcarpathianapple» – це не нове технологічне диво, а фрукт, яким давно славиться наш край.Хто пробував закарпатські яблука, той сміливо може стверджувати, що це натуральний продукт, який смакує по-особливому. Адже в нас є давні традиції та відмінний клімат для їх вирощування.
Завдяки цьому закарпатські яблука вже давно мають хороший попит на українському ринку.
Але чи підкорять європейський? Враховуючи відкриті кордони та географічну близькість, перспектива виглядає цілком реальною. Проте втілити її в життя виявилося набагато складніше.
Неврожай у сусідів… нам у поміч
Україна має непогані шанси підкорити європейський ринок яблук. Згідно з даними митної статистики, за липень – січень 2016/2017-й ми експортували їх до Євросоюзу 1 тис. тонн, наступного – 9,2 тис. тонн, а цього року справи пішли ще краще. За інформацією «Урядового порталу», в сезоні 2017 – 2018 наша держава відправила на експорт 40,9 тис. тонн яблук. Це ще в 3,2 раза покращує попередній показник.
Щоправда, минулого сезону однією з причин цього є зниження виробництва яблук у ЄС, все через рекордний за 10 років неврожай у Європі, який виник через морози. Проте цифри доводять зацікавленість, і це позитивна тенденція.
Окрім того, великий попит на українські яблука є в Білорусі, яка також активно нарощує обсяги їх імпорту. За липень – січень нинішнього сезону наша держава відвантажила в Білорусь 11,4 тис. тонн яблук, що в 1,6 раза більше, ніж за аналогічний період попереднього. Активно скуповує наш фрукт також Молдова.
Звідси випливають і широкі можливості для закарпатських яблук. Як зізнаються спеціалісти, в Україні наш продукт високо цінують. «У нас холодні ночі та теплі дні, – розповів секрет заступник голови «Перфект» Богдан Мурга. – Це ідеальна погода для яблук. І в нашому регіоні врожай – один із перших у країні. Вони дозрівають на 2 тижні раніше, ніж в інших областях. Я особисто з нашого саду цього року першу партію яблук відправив 2 липня. Це дає нам переваги».
Але якщо в Україні закарпатські яблука мають попит, то вихід на європейський ринок досі залишається складним. Чому? На це є чимало причин.
Сертифікати та високі ціни
За 2,5 км від Ужгорода, в селі Тарновці, у ФГ «Перфекті» майже 5 років вирощують на 21 гектарі яблука 14 сортів. Основна задача підприємства – виробництво за європейською технологією. Всі саджанці прищеплені за технологією (М-9), на території саду працює крапельний полив.
«Наш основний клієнт – це вітчизняний споживач. Відправляємо яблучка в Київ, Львів, Вінницю, Івано-Франківськ, Дніпро, Одесу, – розповів уже згаданий Богдан Мурга. – Відправляти на Європу? Так, минулого сезону наш продукт туди потрапляв – але через українського посередника».
І це не поодинокий випадок. За словами фахівців, яблука останніми роками відправляли в Австрію, Угорщину, Швецію та інші країни. Там цінують смак, якість та ціну нашого фрукта. Але успішним похід у Європу поки назвати важко. І причин цього декілька.
Перша – високі критерії в ЄС щодо самого фрукта. Зокрема, аби вийти на європейський ринок, треба мати як мінімум сертифікат «GLOBAL G.A.P». Це необхідна річ для українських сільгоспвиробників, особливо після того, як запрацювала угода про зону вільної торгівлі в рамках асоціації з ЄС.
Щоб яблука перетнули кордон Євросоюзу, вказаний сертифікат мати не обов’язково. Але він є основним документом, який дає можливість реалізувати продукцію. Адже понад 90% торгівлі яблуками в більшості країн ЄС припадає на рітейл (супер- та гіпермаркети, дискаунтери, універсами тощо). Там постачати продукцію до таких роздрібних мереж можуть лише виробники за цим стандартом.
«Аби отримати сертифікат, треба пройти чимало ліцензійних перевірок – від обробки насаджень до умов зберігання в камерах, – пояснив Б. Мурга. – Дуже багато різних критеріїв та вимог. Фактично, контролери ЄС у будь-який момент можуть завітати у ваш сад і протягом певного часу перевіряти все».
За словами фахівців, такий сертифікат мають українські фермерства, але їх небагато.
Ще одна проблема – націнка за розмитнення нашого продукту. «Так, нам дозволено ввозити яблука в Європу, – розповів директор ФГ на Ужгородщині «Ранет» Семен Тижук. – Але вхідна ціна наших фруктів завдяки розмитненню удвічі вища за європейську. То кому вигідно їх там купувати?».
«Вхідна ціна» – це уніфікована процедура, в основу якої покладено визначення вартості на внутрішньому ринку, на основі чого розраховуються всі подальші митні платежі. Фрукти, вирощені за межами ЄС, розмитнюються за цією схемою. Згідно з нею, мито складається з загальної ставки та додаткового митного платежу, розмір якого залежить від того, наскільки ціна товару є нижчою від встановленого в ЄС показника. Українські товари мають преференцію у вигляді звільнення від сплати базового мита – таким чином, стягується лише різниця в ціні.
С. Тижук наводить конкретний приклад. Не так давно вони планували продавати яблука в Словаччину – його ФГ знаходиться зовсім поряд, тому логістика відправки обіцяла бути легкою. До того ж, у цій країні своїх фруктів небагато, тому ринок більш ніж сприятливий. Але ціна їхніх яблук на ринку була 0,68 євро, а місцевих словацьких – 0,35 євро. Для закарпатців це просто невигідно.
Європейці просто мають кращі умови
Ще один важливий чинник, із яким зіткнулися вітчизняні виробники, – це шалена «яблучна» конкуренція в Європі. Особливо, коли під боком маєш такого потужного опонента, як Польща. Сьогодні вона – лідер Європи в цій галузі. Продукує 28,7% всього виробництва цих фруктів у ЄС і за сприятливих умов може дати до 4 млн тонн яблук. Активно експортує їх навіть за океан, а віднедавна – і в Україну.
І на це є причини. Пан Семен розповідає, що в польських фермерів дуже хороша державна підтримка. «Вони щороку отримують непогані кошти на розвиток яблучних садів, – зазначив він. – До прикладу, якщо фермеру потрібен холодильник для зберігання фрукта, то він його купує. Із цієї суми 50% коштів виділяють із ЄС, 25% – з бюджету Польщі, а на ще 25% він отримує практично безвідсотковий кредит. Звісно, це чудові умови».
За словами фермерів, завдяки цьому в Польщі є багато господарств, які вирощують велику кількість яблук. Відповідно й ціна в них низька. А ще ж є продукти Франції, Італії, Іспанії, Голландії, які роками завойовували смаки європейців. І вони тепер мають усі шанси завоювати й наші. Польща принаймні вже почала це робити.
То що нам робити?
Закарпатські фермери стверджують: аби завоювати європейський ринок, без державної підтримки не обійтися. «Якби були державні дотації, зменшені вимоги до сертифікації, зрештою, дешеві кредити на дороге обладнання, спрощені митні правила, то ми легко могли би збільшити потужності виробництва яблук і з цим уже конкурувати в Європі», – стверджує Б. Мурга.
Слід змінювати й українське законодавство. Як кажуть фахівці, нещодавнє анулювання спрощеної системи й переведення фермерських господарств на загальні умови оподаткування та сплати ПДВ – це вірний шлях до банкрутства, а не розвитку. До того ж приватні фермери жаліються, що вони абсолютно незахищені перед негодою. Численні буревії та гради на Закарпатті постійно роблять лихо. Але держава відшкодовує збитки тільки державним садам. І таких причин ще багато.
А змінювати ситуацію слід. Тому що Закарпаття, попри всі вищезгадані перепони, здатне боротися за європейський ринок. Зайвий доказ – цього сезону дуже хороший врожай яблук. Це підтвердив виконуючий обов’язки директора обласного департаменту агропромислового розвитку ОДА Віктор Тереля.
То чому б цим не скористатися і не привчити європейців їсти «transcarpathianapple»?
Денис ФАЗЕКАШ,
«Prozahid.com»
Повернутися назад