У Хустській міській картинній галереї відкрилася ретроспективна виставка до 100-річчя Івана Гайду
- 28-02-2019, 18:11
- Хустщина / Суспільство
- 0
- 636
Мадонна з Малям, що годують птахів, грецькі Музи з голубами, карпатські засніжені дороги, мальовничі зимові краєвиди напередодні весни.
Це – далеко не повний перелік творчих фантазій, представлених сьогодні в Хустській міській картинній галереї, де відкрилася ретроспективна виставка до 100-річчя одного з корифеїв закарпатського живопису Івана Гайду.
Представив доробок художника його син, член Національної спілки художників України, директор авторської дитячої художньої школи Ласло Гайду.
Завітала на виставку і дочка Івана Гайду Наталія.
За словами жінки, в дитинстві батько завжди називав її Наталкою-Полтавкою, чим і напророчив таку долю, адже наразі вона мешкає у Полтаві і до Хуста приїжджає лише в гості до брата.
«Тато був завжди дуже веселою людиною. Коли я мав 14 років і заявив йому, що йду вчитись на художника, спробував відговорити, мовляв, нащо то мені, буду плакати малювати. Але я твердо стояв на своєму і запевнив його, що я стану таким майстром пензля, що мені не доведеться таке робити. І це справді сповнилося. Згодом ми разом їздили на пленери. Малював і нині покійний мій брат Іван. Загалом родина в нас була творчою. Якоїсь конкуренції між нами ніколи не відчувалося, ми підтримували один одного і жили в любові», – поділився думками Ласло Гайду.
Пригадав Івана Гайду і його колега Михайло Пацкан.
«Іван Васильович умів завжди знайти дотепний жарт. Ми часто разом їздили на пленери. Якось ми розташувалися в горах малювати і я йому кажу, що місце незручне, бо дорогу не видно. А він усміхнувся і відповів: «Нічого, й так її намалюю, я тут уже 10 разів був і кожен куточок напам’ять знаю», – розповів він.
Теплими згадками про художника поділилися також Валерій Дьордяк, Жужанна Горват, Андрій Кідора, Василь Деяк.
Народився Іван Гайду 26 лютого 1919 року у селі Іза. Після закінчення школи поїхав вчитися до Ужгорода, де знайшов собі вірну і надійну супутницю життя, у шлюбі з якою виховав трьох дітей. Так склалася доля, що молодій родині довелось переїхати до Хуста, де художник мав у передмісті відкрити початкову школу. Саме там, в урочищі Кіреші, серед нарцисового буйноквіту і промайнули його найкращі роки.
Митець усе життя вчителював, а в вільний від роботи час займався полюванням, був одним із засновників народного творчого об’єднання художників «Митець Верховини».
mediakhust.net
Це – далеко не повний перелік творчих фантазій, представлених сьогодні в Хустській міській картинній галереї, де відкрилася ретроспективна виставка до 100-річчя одного з корифеїв закарпатського живопису Івана Гайду.Представив доробок художника його син, член Національної спілки художників України, директор авторської дитячої художньої школи Ласло Гайду.
Завітала на виставку і дочка Івана Гайду Наталія.
За словами жінки, в дитинстві батько завжди називав її Наталкою-Полтавкою, чим і напророчив таку долю, адже наразі вона мешкає у Полтаві і до Хуста приїжджає лише в гості до брата.
«Тато був завжди дуже веселою людиною. Коли я мав 14 років і заявив йому, що йду вчитись на художника, спробував відговорити, мовляв, нащо то мені, буду плакати малювати. Але я твердо стояв на своєму і запевнив його, що я стану таким майстром пензля, що мені не доведеться таке робити. І це справді сповнилося. Згодом ми разом їздили на пленери. Малював і нині покійний мій брат Іван. Загалом родина в нас була творчою. Якоїсь конкуренції між нами ніколи не відчувалося, ми підтримували один одного і жили в любові», – поділився думками Ласло Гайду.
Пригадав Івана Гайду і його колега Михайло Пацкан.
«Іван Васильович умів завжди знайти дотепний жарт. Ми часто разом їздили на пленери. Якось ми розташувалися в горах малювати і я йому кажу, що місце незручне, бо дорогу не видно. А він усміхнувся і відповів: «Нічого, й так її намалюю, я тут уже 10 разів був і кожен куточок напам’ять знаю», – розповів він.
Теплими згадками про художника поділилися також Валерій Дьордяк, Жужанна Горват, Андрій Кідора, Василь Деяк.
Народився Іван Гайду 26 лютого 1919 року у селі Іза. Після закінчення школи поїхав вчитися до Ужгорода, де знайшов собі вірну і надійну супутницю життя, у шлюбі з якою виховав трьох дітей. Так склалася доля, що молодій родині довелось переїхати до Хуста, де художник мав у передмісті відкрити початкову школу. Саме там, в урочищі Кіреші, серед нарцисового буйноквіту і промайнули його найкращі роки.
Митець усе життя вчителював, а в вільний від роботи час займався полюванням, був одним із засновників народного творчого об’єднання художників «Митець Верховини».
mediakhust.net
