Побачила світ перша поетична збірка сільської вчительки
Вийшла у світ книга сільської вчительки Олени Яцьканич-Шарги «Там, де гори розмовляють з небом». Це перша поетична збірка, в яку увійшли вірші, написані в юності й пізніше. Поезія приваблює своєю щирістю і безпосередністю, чистотою й відвертістю, вона насичена живими образами природи, котрі додають сили й снаги в житті. Будь-який читач знайде для себе щось знайоме, рідне, бо всі твори поетеси пронизані світлом і добротою, музикою любові.
Авторка збірки з академіком Іваном Хлантою
Рецензію до цієї книги написала Христина Шкробинець, голова міськрайонного товариства «Просвіта ім. Т. Шевченка», заслужений учитель України, та Василь Білич, голова літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда», голова Закарпатського осередку Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини». Пропонуємо читачам вірш, яким починається книга.
Там, де гори розмовляють з небом
Там, де гори туляться до неба,
Їм нічого більшого не треба,
Тільки ласки і ковток любові,
Обгорнути їх в людські долоні!
Там, де гори туляться до сонця,
Виглядаючи людей з віконця,
Там отари вкрили полонини,
Там збирають ягоди, малини…
Там, де гори зустрічають вечір,
Там сідають зорі їм на плечі.
Із жалю старий вовчище виє,
І вівчарська ватра казку сіє.
Там, де гори умивають роси,
Там Шопена грають гострі коси,
Пахне сіном і травневим медом
Там, де гори розмовляють з небом!
Василь Деяк
Авторка збірки з академіком Іваном ХлантоюРецензію до цієї книги написала Христина Шкробинець, голова міськрайонного товариства «Просвіта ім. Т. Шевченка», заслужений учитель України, та Василь Білич, голова літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда», голова Закарпатського осередку Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини». Пропонуємо читачам вірш, яким починається книга.
Там, де гори розмовляють з небом
Там, де гори туляться до неба,
Їм нічого більшого не треба,
Тільки ласки і ковток любові,
Обгорнути їх в людські долоні!
Там, де гори туляться до сонця,
Виглядаючи людей з віконця,
Там отари вкрили полонини,
Там збирають ягоди, малини…
Там, де гори зустрічають вечір,
Там сідають зорі їм на плечі.
Із жалю старий вовчище виє,
І вівчарська ватра казку сіє.
Там, де гори умивають роси,
Там Шопена грають гострі коси,
Пахне сіном і травневим медом
Там, де гори розмовляють з небом!
Василь Деяк




